Дух песика і псіх-сатаніст 2
PART 2
Дивляться пасажири на небо, а воно стає червоним і стає все жарче. Впереді велика брама відчиняється і звідти долинають не людські звуки, грім, крики. Тут поїзд ввїхає в неї і зупиняється, всі двері якимось чином відкрились — народ вийшов на двір і побачив ну просто ВВЕЕлитенську сцену.........
Від побаченого Всі зразу поусиралися))) тому крім величезної сценки там ше була величезна купа гівна)))) і тут каже один обкурений дядя Джефф «йомайо, я велика іхвушка, шо ця стіна тут робе !? ЦЕ СТЕНИ ІЕРІХОНА!!! аааа нє может етава бить, їх же зруйнували якісь підрахуї». Задц нього стоїть другий дядя який не обкурений і думає «лясткі масяські, обкурений прочитав біблію, а я нє — всьо, нада мені піти поіскать в поїзді біблію» і пашол ….
Тим часом на сцені суєтились якісь люди, підключали апаратуру настроювали інструменти…а потім все в раз затихло, світло вимкнули.....
УДАР
Загорілось світло і на сцені появилась група 5демонів… а патом появився вампір Лестат і обрадумвався шо в нього буде сьогодні найвкусніша їда тисячьолєтія, ібо там були і здорові люди і п«ющі і курячі, ну кароче, весь асортімент в меню який хотів Лестат, і тут він покликав с помощу мислі сваю падружку, сказав їй „детачка, пріхаді сюда, тут єдаааа, делікатес“. Так як вона вміла літати, вона перелетіла через стену, і побігла до Лестата, який розказав їй свой план дєйствій, а в цей час група 5демонів грали свою найкращу пісню.
Народ не розумів що це таке: демони, вампіри, рок, ммеметататаалл….один чувак запропонував людям нібито можна перемогти цю нечисть якшо заспівати припопсову пісню, ну і тут всі затягли---какая осень в лагерях----потім--ми с табой не пара не пара вот такая запара запара… і т.д.
Ох як розлютились на це демони металу,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
В то время як всі співали попсу, Лестаст со своїй подружкой зря врєма нє терялі, і поперекусували 80% всього народу, і вони стали тожде вампівами, а так як Лестат слухав рок і його падружка тоже, то тих кого вони покусали, тоже почали таке слухати, і їм сподобався метал, а так як 20 % залишилися співати мєга рульних звёзд Каменскую с Потапом, то ті їх тоже перкусали, і всє стали чёткімі металістами, і панувало між ними поніманіє і взаємодопомога. і тут концерт преривається, і соліст 5демонів каже „“чуваки йоу, мо тв, кобилу мать, нада нам зрушить стени ієріхона, довайде всі вмєсте заспіаєм мєга рульний рок, але так шоб всі знали слова будемо співати пісню „сергеая марвіна — по воле рока жить“… і всі давай співати:
Сергей Маврин — Рождённые жить
Одни столько лет,
Мы возводим замки и хpам,
Рождённые по воле pока жить.
Богам веpы нет,
Снова каждый выбеpет сам
Свой пyть, свой кpест, свою сyдьбy и нить.
Hе плачь, не жалей, не зови.
Слабомy — плеть, вольномy — воля.
И имя своё Солнцy неси в тёплых ладонях.
У ветpа доpогy спpоси.
Сомнения — пpочь, и пpочь — тpевога!
Всё, как есть, пpими и не вини ни чёpта, ни бога.
Смотpи — новый день.
Тот же был сюжет — нy, и пyсть.
Он — лишь мгновенье бесконечных сцен.
Смотpи — свет и тень
Пpошлых дней, а их не веpнyть.
Они — частицы вечных пеpемен.
Hе плачь, не жалей, не зови.
Слабомy — плеть, вольномy — воля.
И имя своё Солнцy неси в тёплых ладонях.
У ветpа доpогy спpоси.
Сомнения — пpочь, и пpочь — тpевога!
Всё, как есть, пpими и не вини ни чёpта, ни бога.
Мечтать — смысла нет.
Это — пyть к волшебным миpам,
В стpанy надежд изломанной дyши.
Пpоснись, столько лет
Мы возводим замки и хpам,
Рождённые по воле pока жить.
Hе плачь, не жалей, не зови.
Слабомy — плеть, вольномy — воля.
И имя своё Солнцy неси в тёплых ладонях.
У ветpа доpогy спpоси.
Сомнения — пpочь, и пpочь — тpевога!
Всё, как есть, пpими и не вини ни чёpта, ни бога.
Дивляться пасажири на небо, а воно стає червоним і стає все жарче. Впереді велика брама відчиняється і звідти долинають не людські звуки, грім, крики. Тут поїзд ввїхає в неї і зупиняється, всі двері якимось чином відкрились — народ вийшов на двір і побачив ну просто ВВЕЕлитенську сцену.........
Від побаченого Всі зразу поусиралися))) тому крім величезної сценки там ше була величезна купа гівна)))) і тут каже один обкурений дядя Джефф «йомайо, я велика іхвушка, шо ця стіна тут робе !? ЦЕ СТЕНИ ІЕРІХОНА!!! аааа нє может етава бить, їх же зруйнували якісь підрахуї». Задц нього стоїть другий дядя який не обкурений і думає «лясткі масяські, обкурений прочитав біблію, а я нє — всьо, нада мені піти поіскать в поїзді біблію» і пашол ….
Тим часом на сцені суєтились якісь люди, підключали апаратуру настроювали інструменти…а потім все в раз затихло, світло вимкнули.....
УДАР
Загорілось світло і на сцені появилась група 5демонів… а патом появився вампір Лестат і обрадумвався шо в нього буде сьогодні найвкусніша їда тисячьолєтія, ібо там були і здорові люди і п«ющі і курячі, ну кароче, весь асортімент в меню який хотів Лестат, і тут він покликав с помощу мислі сваю падружку, сказав їй „детачка, пріхаді сюда, тут єдаааа, делікатес“. Так як вона вміла літати, вона перелетіла через стену, і побігла до Лестата, який розказав їй свой план дєйствій, а в цей час група 5демонів грали свою найкращу пісню.
Народ не розумів що це таке: демони, вампіри, рок, ммеметататаалл….один чувак запропонував людям нібито можна перемогти цю нечисть якшо заспівати припопсову пісню, ну і тут всі затягли---какая осень в лагерях----потім--ми с табой не пара не пара вот такая запара запара… і т.д.
Ох як розлютились на це демони металу,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
В то время як всі співали попсу, Лестаст со своїй подружкой зря врєма нє терялі, і поперекусували 80% всього народу, і вони стали тожде вампівами, а так як Лестат слухав рок і його падружка тоже, то тих кого вони покусали, тоже почали таке слухати, і їм сподобався метал, а так як 20 % залишилися співати мєга рульних звёзд Каменскую с Потапом, то ті їх тоже перкусали, і всє стали чёткімі металістами, і панувало між ними поніманіє і взаємодопомога. і тут концерт преривається, і соліст 5демонів каже „“чуваки йоу, мо тв, кобилу мать, нада нам зрушить стени ієріхона, довайде всі вмєсте заспіаєм мєга рульний рок, але так шоб всі знали слова будемо співати пісню „сергеая марвіна — по воле рока жить“… і всі давай співати:
Сергей Маврин — Рождённые жить
Одни столько лет,
Мы возводим замки и хpам,
Рождённые по воле pока жить.
Богам веpы нет,
Снова каждый выбеpет сам
Свой пyть, свой кpест, свою сyдьбy и нить.
Hе плачь, не жалей, не зови.
Слабомy — плеть, вольномy — воля.
И имя своё Солнцy неси в тёплых ладонях.
У ветpа доpогy спpоси.
Сомнения — пpочь, и пpочь — тpевога!
Всё, как есть, пpими и не вини ни чёpта, ни бога.
Смотpи — новый день.
Тот же был сюжет — нy, и пyсть.
Он — лишь мгновенье бесконечных сцен.
Смотpи — свет и тень
Пpошлых дней, а их не веpнyть.
Они — частицы вечных пеpемен.
Hе плачь, не жалей, не зови.
Слабомy — плеть, вольномy — воля.
И имя своё Солнцy неси в тёплых ладонях.
У ветpа доpогy спpоси.
Сомнения — пpочь, и пpочь — тpевога!
Всё, как есть, пpими и не вини ни чёpта, ни бога.
Мечтать — смысла нет.
Это — пyть к волшебным миpам,
В стpанy надежд изломанной дyши.
Пpоснись, столько лет
Мы возводим замки и хpам,
Рождённые по воле pока жить.
Hе плачь, не жалей, не зови.
Слабомy — плеть, вольномy — воля.
И имя своё Солнцy неси в тёплых ладонях.
У ветpа доpогy спpоси.
Сомнения — пpочь, и пpочь — тpевога!
Всё, как есть, пpими и не вини ни чёpта, ни бога.
0 коментарів